Термін бусифікація (від слова «бус» — мікроавтобус) став одним із найбільш показових понять української політики воєнного часу. Він описує практику, за якої військовозобов’язаних чоловіків примусово затримують — зазвичай на вулиці, у громадському транспорті, біля житлових будинків або на блокпостах — і доставляють до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) у мікроавтобусах чи подібних автомобілях. Часто такі затримання відбуваються без належного процесуального оформлення, чітких законних підстав, доступу до адвокатів і зв’язку з родичами.
Спочатку частина суспільства сприймала це толерантно — як екстрений захід у відповідь на екзистенціальну загрозу, спричинену повномасштабним вторгненням Росії. Проте згодом бусифікація перетворилася на символ системних порушень прав людини та глибокої кризи довіри між громадянами й державними інституціями. До 2024 року термін поширився настільки, що словник неологізмів «Мислово» назвав його словом року в Україні, засвідчивши його центральне місце в суспільних дискусіях про мобілізацію та законність.
Станом на червень 2026 року загальна мобілізація триває. Попри регулярні обіцянки «цивілізувати» призов, дані правозахисників, міжнародних організацій і незалежних медіа свідчать, що примусові методи, нерідко із застосуванням насильства, залишаються масовими та здебільшого безкарними.
Витоки та еволюція бусифікації
Бусифікація набула стійких, системних ознак на тлі посилення мобілізації у 2023 році, коли потік добровольців вичерпався й держава почала дедалі більше покладатися на примусовий призов.
2022 рік: ситуативний примус в умовах шоку
- У перші місяці повномасштабної війни з’являлися поодинокі повідомлення про те, що чоловіків забирали просто з вулиць або робочих місць.
- Влада пояснювала такі інциденти «непорозуміннями» або неминучими побічними наслідками роботи в умовах воєнного хаосу.
2023 — середина 2024 року: розширення та нормалізація
- Вуличні облави, перевірки на блокпостах і мікроавтобуси без номерних знаків стали звичним явищем.
- Відеозаписи, на яких чоловіків заштовхують у фургони або тягнуть асфальтом, викликали суспільне обурення, а іноді й пряме втручання перехожих.
- Медіа та громадянське суспільство почали називати бусифікацією не лише сам процес примусового перевезення, а й загалом правове свавілля під час мобілізації.
Середина 2024 — 2026 рік: риторика реформ і подвійна реальність
- Парламент і Міністерство оборони заявили про «гуманізацію» мобілізації та перехід до цифрових інструментів і заохочень.
- У травні 2024 року було досягнуто політичного компромісу з Генеральним штабом: відмова від фізичного примусу в обмін на розширення повноважень місцевої влади.
- На практиці бусифікація продовжилася, особливо в регіонах із жорстким прикордонним контролем і високим рівнем ухилення. При цьому окремих працівників ТЦК карали здебільшого за корупцію, а не за застосування сили.
Низка резонансних епізодів — наприклад, спроба затримання чоловіка з дитиною у Львові у вересні 2024 року (згодом з’ясувалося, що він мав законну відстрочку) — закріпили за бусифікацією образ гострого конфлікту між потребами безпеки та базовими громадянськими правами.
Правові та конституційні суперечності
Бусифікація зачіпає кілька правових площин:
Конституційні гарантії Стаття 33 Конституції України гарантує свободу пересування. Хоча правовий режим воєнного стану допускає обмеження цього права, він не дає карт-бланшу на свавільні затримання та примусове доставлення без рішення суду чи чітких законних процедур.
Відступ від зобов’язань в умовах воєнного стану Від 2022 року Україна поінформувала Раду Європи про відступ від низки прав (свобода вираження поглядів, зібрань, пересування, право на освіту та вибори) у межах Європейської конвенції з прав людини. Проте базові права не підлягають обмеженню за жодних обставин:
- право на життя;
- заборона катувань, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження;
- заборона рабства та примусової праці. Будь-яка мобілізаційна політика, що призводить до систематичних побиттів, катувань чи смертей затриманих, виходить за межі того, що міжнародне право допускає навіть під час війни.
Процесуальний вакуум Упродовж більшої частини 2023–2024 років в адміністративному законодавстві не було чіткого й прозорого механізму примусового доставлення громадян до ТЦК. Ця прогалина сприяла поширенню імпровізованих силових практик: затримань без участі поліції, відсутності фіксації часу й підстав затримання, відмови в доступі до адвокатів.
Ця правова сіра зона дозволила сформуватися системі, де державний примус здійснюється через неформальні механізми: неофіційні «групи оповіщення», цивільних поплічників без законного статусу, а також використання транспорту й приміщень як де-факто місць позбавлення волі.
Масштаби та характер порушень
Оцінка омбудсмена: від поодиноких випадків до системи
У березні 2025 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець публічно заявив, що порушення прав людини з боку працівників ТЦК перестали бути поодинокими й набули системного характеру. Його відомство задокументувало:
- Фізичне насильство під час затримань, зокрема побиття та застосування спецзасобів.
- Незаконне позбавлення волі: чоловіків утримували годинами або добами у приміщеннях ТЦК без належного оформлення.
- Відмову у правовій допомозі: адвокатів не допускали до затриманих.
- Інформаційну ізоляцію: родичам не повідомляли про місцезнаходження затриманих.
- Психологічний тиск: примушування підписувати документи, змісту яких люди не розуміли, або ігнорування їхнього реального медичного чи сімейного статусу.
У лютому 2026 року Лубінець повідомив про 333-разове зростання кількості скарг на дії ТЦК порівняно з 2022 роком. У червні 2026 року в інтерв’ю він додав, що публічно не озвучує «навіть 1%» випадків, тобто лише мала частка інцидентів потрапляє до ЗМІ чи офіційних звітів.
Динаміка скарг
Офіційна статистика звернень до омбудсмена ілюструє масштаб проблеми:
| Рік / період | Скарги на дії ТЦК | Примітки |
|---|---|---|
| 2022 | 18 | Початок повномасштабного вторгнення, фаза імпровізації |
| 2023 | 514 | Поширення вуличних облав і ситуативних затримань |
| 2024 | 3 312 | Посилення законів про мобілізацію; помітне розширення бусифікації |
| 2025 | 6 127 | Зростання більш ніж у 300 разів порівняно з 2022 роком |
| Січень — травень 2026 | >3 000 | Прискорення темпів; імовірна недооцінка реальної кількості порушень |
Це лише офіційно зареєстровані звернення. Реальна кількість порушень є суттєво вищою через страх переслідування та недовіру до механізмів оскарження.
Висновки Ради Європи
У меморандумі Комісара Ради Європи з прав людини за липень 2025 року підтверджено, що порушення, пов’язані з мобілізацією в Україні, мають «систематичний і масштабний характер». У документі зафіксовано:
- фізичне насильство та жорсткі затримання під час мобілізаційних заходів;
- відмову в доступі до адвокатів і зв’язку з родиною;
- призов людей з інвалідністю та тяжкими хронічними захворюваннями;
- заяви про катування та кілька випадків смерті під час або невдовзі після контакту з ТЦК.
Комісар закликав українську владу:
- ефективно розслідувати кожне повідомлення про насильство або смерть, пов’язані з мобілізацією;
- створити незалежний механізм моніторингу мобілізаційних процедур і тримання затриманих;
- запровадити обов’язкове навчання зі стандартів прав людини для всіх працівників ТЦК;
- неухильно дотримуватися абсолютних прав, які не підлягають обмеженню навіть в умовах воєнного стану.
Катування в Одесі: бусифікація як організована злочинність
Переломним моментом у суспільному сприйнятті став червень 2026 року, коли Державне бюро розслідувань (ДБР) викрило на Одещині масштабну схему, що поєднала бусифікацію, катування та корупцію у форматі організованої злочинної групи.
Структура схеми
Учасники
- Шестеро працівників районного ТЦК, які координували операцію.
- Троє членів місцевої громадської організації, залучених як «помічники» (деякі з них мали судимості).
- Лише один із затриманих офіційно обіймав посаду стрільця у групі оповіщення; решта не мали формального статусу в ТЦК, але діяли за його вказівкою.
Операція «Доставка»
- Слідчі виявили закритий Telegram-чат «Доставка», через який координувалися затримання.
- Учасники використовували псевдоніми на кшталт «Шеф ТЦК» і «Прийомка».
- Група носила камуфляж без знаків розрізнення, стираючи межу між діями посадовців і криміналом.
Методи та квоти
- Чоловіків призовного віку вистежували й хапали у громадських місцях, силоміць заштовхуючи в мікроавтобус Renault Master, зареєстрований на ТЦК.
- Усередині ТЦК затриманих:
- били гумовими кийками та іншими предметами;
- залякували сексуальним насильством (у низці випадків доходило до фактичної сексуальної наруги);
- утримували в умовах, що кваліфікуються як катування та нелюдське поводження.
- Група працювала за чіткими кількісними показниками:
- щоденна квота: п’ять затриманих для бусифікації;
- «фінансова норма»: щонайменше 20 000 доларів на місяць хабарів для керівництва ТЦК (частину суми виконавці залишали собі).
- Людей затримували попри очевидні підстави для відстрочки або проблеми зі здоров’ям, керуючись логікою «у ТЦК розберуться».
Потерпілий, затриманий 13 квітня 2026 року, подав офіційну заяву про викрадення, катування та погрози сексуального характеру. За підсумками розслідування дев’ятьох підозрюваних узяли під варту щонайменше до 26 липня 2026 року.
Ця справа підтвердила те, про що давно попереджали правозахисники: бусифікація може слугувати прикриттям для рекету, вимагання та садистського насильства, особливо коли її здійснюють змішані групи посадовців і криміналітету під захистом державного апарату.
Смерті, пов’язані з ТЦК та бусифікацією
Відкриті джерела та журналістські розслідування зафіксували щонайменше 25 смертей військовозобов’язаних за обставин, прямо чи опосередковано пов’язаних із діями ТЦК. Основні сценарії:
Смерті у приміщеннях ТЦК
- Випадки, коли чоловіків знаходили мертвими у будівлях військкоматів. Офіційно це найчастіше пояснювали самогубством або раптовим загостренням хронічних хвороб.
- У низці епізодів родичі фіксували синці й травми, які суперечили офіційним версіям.
Смерті невдовзі після затримання
- Київ, 2025 рік: 43-річний Роман Сопін помер невдовзі після затримання працівниками ТЦК; до лікарні його доправили з тяжкою черепно-мозковою травмою.
- Рівне та інші регіони: аналогічні випадки смерті чоловіків упродовж кількох годин або діб після примусового доставлення.
Спроби втечі з летальним наслідком
- Кілька епізодів, коли затримані вистрибували на ходу з автомобілів ТЦК, намагаючись урятуватися, що призводило до тяжких травм або загибелі.
Смерті в навчальних центрах
- Журналістські розслідування виявили факти загибелі мобілізованих від пневмонії, гострої серцевої недостатності та інших виліковних захворювань невдовзі після мобілізації. Це свідчить про недбалість під час медичного огляду та формальний підхід військово-лікарських комісій (ВЛК).
Майже в усіх подібних випадках правоохоронні органи доходили висновку про відсутність складу злочину або покладали відповідальність на самого загиблого, посилюючи суспільне відчуття структурної безкарності.
Корупція та незаконне збагачення в системі мобілізації
Окрім фізичного насильства, система призову стала осередком корупції, що зумовлено високим попитом на ухилення від мобілізації та широкими дискреційними повноваженнями працівників ТЦК.
Резонансні справи
Начальник Одеського обласного ТЦК Колишнього керівника Євгена Борисова звинувачують у незаконному збагаченні майже на 200 мільйонів гривень, зокрема в набутті елітної нерухомості та активів за кордоном.
Харків, Запоріжжя, Київ, Волинь Антикорупційні розслідування в цих регіонах виявили:
- сімейні автопарки вартістю в кілька мільйонів гривень;
- об’єкти нерухомості, вартість яких у рази перевищує задекларовані доходи;
- схеми продажу відстрочок і фальсифікації висновків ВЛК.
Ужгородський ТЦК В. о. начальника та його підлеглим оголосили підозри після оприлюднення доказів незаконного утримання громадян, вилучення телефонів і приковування затриманих наручниками до металевих сходів.
Перевірки Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), проведені у 2024–2025 роках щодо 23 посадовців ТЦК, виявили:
- понад 28,5 млн гривень недостовірних відомостей у деклараціях;
- понад 5,6 млн гривень необґрунтованих активів;
- близько 2,6 млн гривень непідтвердженого майна.
Ці дані свідчать, що апарат мобілізації перетворився на прибуткове джерело тіньової ренти, де примус тісно переплетений із хабарництвом.
Судова практика: правосуддя в одні ворота
Масштабне дослідження судових рішень у справах щодо мобілізації, проведене громадською ініціативою «Розголос» (2022 — середина 2026 року, 4 352 справи), демонструє разючу асиметрію:
- 3 490 обвинувальних вироків щодо цивільних громадян, переважно за двома статтями:
- ухилення від призову під час мобілізації (стаття 336 КК України);
- перешкоджання законній діяльності ЗСУ (стаття 114-1 КК України);
- лише 24 виправдувальні вироки щодо громадян;
- лише один обвинувальний вирок працівникові ТЦК або правоохоронцю за зловживання під час мобілізації;
- жодного суворого вироку з реальним позбавленням волі для посадовців, причетних до бусифікації чи пов’язаного з нею насильства.
На практиці цивільні особи несуть увесь тягар кримінальної відповідальності, тоді як працівники ТЦК вкрай рідко потрапляють під слідство, а в разі виявлення порушень зазвичай відбуваються дисциплінарними стягненнями. Формуються подвійні стандарти: судова система суворо карає за ухилення, але поблажливо ставиться до посадового свавілля.
Вплив на суспільство: страх, самоізоляція та опір
Соціальна поведінка та психічне здоров’я
Опитування та численні свідчення фіксують масштабні зміни у повсякденній поведінці чоловіків призовного віку:
- відмову від користування громадським транспортом і уникнення людних місць;
- перехід на кур’єрську доставку та віддалену роботу;
- дедалі більшу залежність від неформальних мереж і Telegram-каналів, що відстежують пересування груп ТЦК;
- підвищений попит на психологічну допомогу через хронічну тривожність і страх раптового затримання.
Ця «внутрішня еміграція» у межах рідного міста гальмує економіку (насамперед сферу послуг), послаблює місцеві громади й поглиблює соціальну фрагментацію.
Форми громадського опору
Хоча масштабних вуличних протестів не відбувалося через обмеження воєнного стану, локальний опір помітно посилюється:
- стихійні перекриття доріг із метою заблокувати рух транспорту ТЦК із затриманими;
- фізичне втручання перехожих, які відбивають чоловіків у патрулів або оточують мікроавтобуси;
- пікети й мітинги біля будівель ТЦК у західних і центральних областях;
- поодинокі збройні напади на працівників ТЦК, зокрема вбивство у Пирятині в лютому 2025 року.
Для багатьох учасників цих виступів ідеться не про заперечення самої мобілізації, а про протест проти беззаконня, корупції та насильства, вчинюваних під гаслами захисту країни.
Економічна ціна та неефективність
Дослідження ініціативи «Розголос», що ґрунтується на бюджетних даних і відкритих закупівлях, розкриває фінансову нераціональність нинішньої моделі мобілізації:
- близько 46 000 працівників ТЦК працюють у 505 підрозділах;
- річний фонд оплати праці становить орієнтовно 25,4 млрд грн;
- додаткові відкриті закупівлі сягають близько 1,09 млрд грн (із різким стрибком на початку 2026 року — 544,6 млн грн за пів року, зокрема єдиний регіональний тендер на суму понад 333 млн грн);
- витрати на роботу ВЛК — приблизно 286,1 млн грн на рік;
- поштове надсилання повісток — близько 71,8 млн грн на рік;
- непрямі економічні втрати (втрачені робочі години, збої в логістиці, спад ділової активності) оцінюються в 4,09 млрд грн щороку.
З урахуванням відсіву й призначення на небойові посади фактична вартість мобілізації одного бійця, який потрапляє на передову, оцінюється приблизно в 1,03 млн грн, що еквівалентно 34 середнім місячним зарплатам в економіці України. За оцінками парламентарів, лише 10–15% мобілізованих через систему ТЦК зрештою опиняються на бойових посадах.
Отже, навіть із суто прагматичного погляду примусова та корупціогенна модель мобілізації економічно програє вибірковому, мотиваційному підходу.
Реформи 2025–2026 років: прогрес та обмеження
Усвідомлюючи масштаб кризи, у 2025–2026 роках українська влада запропонувала програму реформ.
Заявлені заходи
Цифровізація та автоматизація
- Розширення функціоналу застосунку «Резерв+» для автоматичної перевірки та продовження відстрочок на основі інтегрованих державних реєстрів; на початок 2026 року Міноборони заявило, що близько 90% відстрочок продовжуються автоматично.
- Намір скоротити вуличні облави на користь цифрової та поштової комунікації.
Програма «Контракт 18–24»
- Запущена в лютому 2025 року для добровольців віком 18–24 роки.
- У лютому 2026 року парламент закріпив за учасниками гарантовану річну відстрочку від мобілізації після завершення контракту, якщо вони не зголосяться продовжувати службу.
Реформа проходження служби (анонсована у травні 2026 року)
- запровадження контрактів із чітким строком служби;
- прозорі механізми ротації;
- поступове звільнення військовослужбовців, які служать найдовше;
- спеціальні піхотні контракти з винагородою до 250 000–400 000 грн залежно від рівня бойового ризику.
Технічний контроль
- З 1 вересня 2025 року запроваджено обов’язкову відеофіксацію на нагрудні камери (бодікамери) для груп оповіщення під час будь-якої взаємодії з громадянами.
Критична оцінка
Хоча ці ініціативи усувають частину структурних причин недовіри (відсутність чітких строків служби, непрозорість відстрочок, недостатні фінансові стимули), вони не ліквідовують саму практику бусифікації. Навпаки:
- Плани передання примусових повноважень від ТЦК до Національної поліції загрожують узаконенням вуличних силових затримань у межах офіційної правоохоронної системи замість їх припинення.
- Без дієвого незалежного нагляду та практики покарання винних бодікамери можна вибірково вимикати, відеозаписи — приховувати, а процедури — фальсифікувати.
- Матеріальні стимули є вагомими, але вони не здатні компенсувати атмосферу страху й безкарності: для багатьох громадян проблема полягає не в самій службі, а у ставленні держави до людини під час призову.
Інформаційна війна та пропаганда
Російські державні ЗМІ й афілійовані ресурси активно використовують тему бусифікації, намагаючись зобразити українську владу хижою та байдужою до власних громадян. За офіційними оцінками, близько 23% російського пропагандистського контенту у 2024 році стосувалося мобілізації — ці наративи були перебільшеними, маніпулятивними або повністю вигаданими.
Такі інформаційні кампанії:
- роздмухують реальні зловживання, замовчуючи сам факт російської збройної агресії;
- поширюють фейки про масові розстріли чи свідому тактику «м’ясних штурмів»;
- мають на меті підірвати суспільну довіру до українських інституцій і послабити підтримку Заходу.
Водночас інформаційний вакуум усередині країни — часткова цензура, небажання державних медіа висвітлювати зловживання та закритість силових структур — створює сприятливий ґрунт для поширення дезінформації.
Пропозиції громадянського суспільства: від примусу до мотивації
Українські правозахисники та громадські організації напрацювали цілісний пакет пропозицій для відмови від бусифікації:
Підзвітність і незалежний нагляд
- Обов’язкова помітна ідентифікація всіх працівників ТЦК і поліцейських, залучених до мобілізаційних заходів.
- Безперервний відеозапис на бодікамери із захищеним зберіганням даних і незалежним доступом для слідчих та судів.
- Створення справді незалежного механізму розгляду скарг, відокремленого від Міноборони й наділеного повноваженнями розслідувати зловживання.
Правова визначеність
- Чіткі законодавчі процедури примусового приводу до ТЦК — виключно за рішенням суду, а не на розсуд вуличного патруля.
- Прозоре розмежування повноважень ТЦК і поліції, щоб унеможливити неформальні спільні операції з розмитою відповідальністю.
Мотиваційна модель
- Конкурентна зарплата та передбачувана ротація на бойових посадах.
- Розширення соціальних гарантій: лікування, реабілітація, житлові програми, освіта та підтримка родин військовослужбовців.
- Зрозумілі механізми демобілізації та повернення до цивільного життя після визначеного строку служби.
Захист вразливих груп
- Сувора заборона на призов людей із тяжкими захворюваннями та єдиних опікунів непрацездатних родичів чи дітей.
- Незалежні медкомісії для мінімізації корупційних ризиків під час оформлення відстрочок за станом здоров’я.
Прозорість і комунікація
- Регулярне оприлюднення статистики скарг, ходу розслідувань і вироків щодо посадовців.
- Відкритий діалог із громадянським суспільством та ветеранськими організаціями задля вироблення справедливих механізмів мобілізації.
Висновок: про що свідчить бусифікація
Бусифікація — це значно більше, ніж суперечливий метод призову. Це діагностичний симптом, який оголює структурні слабкості державного управління в Україні під час війни:
- вразливість правових гарантій перед обличчям екзистенціальної загрози;
- спокусу підмінити закон неформальним насильством, коли державні інституції не дають собі ради;
- руйнівний вплив корупції в системі, яка вимагає від громадян надзвичайної самопожертви.
Попри всю гостроту російської загрози, толерантність до системних порушень під час мобілізації підриває довгострокову стійкість України. Кожна побита, викрадена чи принижена людина руйнує легітимність держави й живить цинізм, ухилення та еміграцію.
До середини 2026 року офіційні реформи та гучні кримінальні провадження засвідчили, що влада усвідомлює глибину кризи. Проте доки безкарність залишається нормою, правові норми — розмитими, а примус переважає над мотивацією, бусифікація нікуди не зникне — хай під вивіскою ТЦК, поліції чи будь-яких нових структур.
Головний виклик для України сьогодні — не лише вибороти перемогу в оборонній війні за території, а й зберегти ядро демократичної правової держави в умовах надмірного воєнного навантаження. Відмова від бусифікації як толерованої практики та перехід до прозорої мобілізації з повагою до прав людини стане ключовим іспитом на досяжність цієї мети.
Джерела
- [1]Порушення прав людини під час мобілізації в українську армію. https://en.connection-ev.org/article-4233.
- [2]Всесвітня доповідь 2026: Україна. https://www.hrw.org/world-report/2026/country-chapters/ukraine.
- [3]Доповідь про ситуацію з правами людини в Україні, 1 червня — 30 листопада 2025 року. https://ukraine.ohchr.org/en/Report-on-the-Human-Rights-Situation-in-Ukraine-1-June-30-November-2025.
- [4]Доповідь Ради Європи фіксує системні порушення прав людини. https://sfg.media/en/a/council-of-europe-report-documents-systemic-human-rights-violations/.
- [5]Омбудсмен України заявив про систематичні порушення Конституції з боку ТЦК. https://sfg.media/en/a/ukraine-ombudsman-tcc-systemic-constitutional-violations/.
- [6]Лубінець: я публічно не розголошую і 1% скарг на дії ТЦК. https://news.liga.net/en/war/news/lubinec-i-dont-even-publicly-disclose-1-of-the-complaints-about-the-tccs-actions.
- [7]У 2025 році український омбудсмен отримав понад 6 000 скарг на військкомів. https://kyivindependent.com/ukrainian-ombudsman-receives-over-6-000-complaints-against-enlistment-officers-in-2025/.
- [8]Бусифікація. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%81%D0%B8%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F.
- [9]Бусифікація — брудне слово в Україні. https://www.rferl.org/a/ukraine-russia-war-mobilization-recruiting-draft-dodger-soldiers/33740963.html.
- [10]Реформа мобілізації в Україні може не припинити бусифікацію, а перетворити її виконавців на поліцейських. https://sfg.media/en/a/ukraine-mobilization-reform-busification-police/.
- [11]В Одеському ТЦК людей били, утримували та погрожували сексуальним насильством. https://sfg.media/en/a/odesa-tcc-busification-beatings-criminal-group/.
- [12]Чоловіків викрадали, катували та ґвалтували — на Одещині затримали групу працівників ТЦК. https://unn.ua/en/news/men-kidnapped-tortured-and-raped-a-group-of-tcc-employees-detained-in-odesa-region.
- [13]Катування та незаконне утримання чоловіків у ТЦК на Одещині: 9 підозрюваних затримано. https://censor.net/en/photonews/4008639/torture-and-unlawful-detention-of-men-at-a-tcr-in-the-odesa-region-9-suspects-detained.
- [14]Катування в Одеському ТЦК: Міноборони оголосило внутрішні перевірки в усіх центрах. https://news.liga.net/en/politics/news/torture-at-the-odesa-tcc-the-ministry-of-defense-has-announced-internal-investigations-at-all-centers.
- [15]Омбудсмен: кількість скарг на ТЦК збільшилася в 333 рази з 2022 року. https://babel.ua/en/news/124839-ombudsman-number-of-complaints-against-trcs-has-increased-333-times-since-2022.
- [16]1 657 скарг на ТЦК за три місяці: Офіс омбудсмена назвав найчастіші порушення. https://thepublic.info/en/news/1657_skarg_na_tck_za_tri_misiaci_v_ofisi_ombudsmena_nazvali_naicastisi_porusennia.
- [17]Правосуддя мобілізації: аналіз справ про зловживання ТЦК. https://rozholos.org/mobilization-justice.
- [18]Вартість утримання системи ТЦК та ефективність мобілізації. https://rozholos.org/tcc-cost.
Поширені запитання
Що таке бусифікація?
Бусифікація — це народна назва практики затримання громадян призовного віку представниками ТЦК та їх доправлення до центрів комплектування автобусами. Термін походить від слова «бусик» (мікроавтобус).
Яка статистика скарг на порушення з боку ТЦК у 2026 році?
За перші п’ять місяців 2026 року Офіс Омбудсмана зафіксував уже понад 3 000 нових звернень щодо неправомірних дій працівників ТЦК та СП. Для порівняння: за весь 2025 рік надійшло 6 127 звернень, а у 2022 році — лише 18.
Чи законна бусифікація?
Питання законності цих практик залишається дискусійним. Працівники ТЦК поза службовими приміщеннями не мають права перевіряти документи, затримувати людей або застосовувати фізичну силу. Перевірку документів на вулиці мають право проводити лише працівники поліції.
Скільки було мобілізовано станом на жовтень 2024 року?
За офіційними даними, станом на жовтень 2024 року було мобілізовано 1 мільйон 50 тисяч громадян.
Які основні порушення фіксують під час мобілізації?
Основні порушення охоплюють фізичне насильство та побиття, застосування зброї та спецзасобів, недопуск адвокатів, незаконне затримання й силове доправлення до ТЦК, відмову в прийнятті документів, приховування інформації про місце перебування затриманих.
Скільки коштує утримання системи ТЦК та мобілізація одного комбатанта?
За розрахунками аналітичного проєкту Rozholos, вартість мобілізації одного комбатанта, який реально потрапляє на передову, становить близько 1,03 млн гривень (34 середні зарплати). Це пояснюється низькою ефективністю, оскільки до фронту доходять лише 10–15% мобілізованих. Утримання всієї системи ТЦК (505 відділень, 46 000 працівників) коштує держбюджету близько 25,4 млрд гривень на рік лише на зарплати. Непрямі втрати економіки від перевірок та блокпостів оцінюють у 4,09 млрд грн щороку.
Яка судова практика у справах про мобілізацію та перевищення повноважень працівниками ТЦК?
Дослідження Rozholos (4 352 справи за 2022–2026 рр.) виявило глибокий дисбаланс: суди винесли 3 490 обвинувальних вироків щодо цивільних осіб (переважно за ухилення) та лише 24 виправдувальні вироки. Водночас зафіксовано 0 вироків посадовцям за примусову мобілізацію (бусифікацію), і лише в 1 справі працівник ТЦК чи правоохоронець отримав реальний вирок. Більшість справ про перевищення повноважень військкомами закривають на стадії досудового слідства або перекваліфіковують на дисциплінарні проступки.
Що робити, якщо мої права порушено під час мобілізації?
Необхідно звернутися до Уповноваженого з прав людини, зафіксувати всі порушення (відео, свідки), звернутися до юриста та подати скаргу до правоохоронних органів.
Які реформи та зміни в процесі мобілізації відбуваються у 2026 році?
У 2026 році впроваджується автоматичне продовження відстрочок через «Резерв+» (до 90% усіх відстрочок). Також запущено «Контракт 18–24» із гарантованою річною відстрочкою після завершення служби, а також готується реформа умов служби з чіткими строками, ротаціями та підвищеним грошовим забезпеченням для піхоти (від 250 000 до 400 000 грн).