Еволюція мобілізаційних процесів

Мобілізація в цифрах: ключові дані 2025–2026

Зведення на основі офіційних публікацій та правозахисних звітів

Статистика скарг на порушення

  • Скарг у 2026 році (січ–трав) 3,000+ 600+/міс.
  • Скарг у 2025 році 6,127 +85%
  • Скарг у 2024 році 3,312 +544%
  • Скарг у 2023 році 514 +2,755%
  • Скарг у 2022 році 18

Кадрові ресурси та плани

  • План мобілізації 20,000/міс.
  • Недовиконання плану до 70%
  • Співвідношення добровольців до мобілізованих 1:3
  • Чоловіки з неуточненими даними ≥3.4 млн
  • Не оновили військовий облік >6 млн

Корупція та зловживання

  • Кримінальних справ 106
  • Підозр працівникам ТЦК 21
  • Вартість «відкосу» через ВЛК $10–20k
  • Вихід із «бусика» ТЦК $500–1k
  • Вихід із приміщення ТЦК $5–12k

Відповідальність

  • Строк для оновлення даних 60 днів
  • Штраф за порушення обліку 17–25.5k₴
  • Кримінальна відповідальність 3–5 років
  • За незаконний перетин кордону до 3 років

Види зафіксованих порушень

  • Фізичне насильство та побиття
  • Застосування зброї та спецзасобів
  • Недопуск адвокатів
  • Незаконне затримання
  • Відмова в прийнятті документів

Вступ

Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації мобілізація стала ключовим елементом національної оборони України. Цей процес, що забезпечує поповнення та підтримання боєздатності Сил оборони, пройшов складний шлях адаптації до викликів затяжної війни. Мета звіту — надати об’єктивний і структурований огляд розвитку мобілізаційних заходів в Україні на основі відкритих новинних джерел за період із червня 2022 року дотепер. У звіті розглядаються ключові етапи цього процесу: від початкової нормативної невизначеності до законодавчих змін, трансформації методів роботи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), реакції суспільства й системних проблем.

1. Початковий етап та адаптація (2022 рік)

Перший рік повномасштабної війни став періодом формування й адаптації мобілізаційної системи до нових реалій. Цей етап характеризувався переважно реактивними діями влади у відповідь на виклики, що поставали. Державні інституції прагнули знайти баланс між потребами фронту, суспільними настроями та інформаційними загрозами, спрямованими на дискредитацію процесу мобілізації.

1.1. Перші виклики: дезінформація та нормативна невизначеність

Серед перших викликів для мобілізаційної системи постали інформаційні атаки та правові колізії. Уже в червні 2022 року влада була змушена реагувати на дезінформацію, зокрема на поширення сфабрикованого «розпорядження» Генерального штабу ЗСУ про мобілізацію жінок, яке офіційно спростував Центр протидії дезінформації при РНБО.

Водночас виникла суспільна напруга через невизначеність правил пересування військовозобов’язаних країною. У липні 2022 року пролунали суперечливі заяви посадовців. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що «ті, хто планує виїзд за межі своїх районів та областей, мають взяти дозвіл у ТЦК». Натомість його радниця стверджувала, що дозвіл потрібен лише в разі зміни місця проживання. Відсутність узгодженої комунікації викликала критику та потребувала офіційних роз’яснень.

1.2. Реакція на мобілізацію в РФ та зміна риторики

Оголошення часткової мобілізації в Російській Федерації у вересні 2022 року вплинуло на українську стратегію. Якщо раніше офіційні особи заявляли про відсутність потреби в додатковому призові, то після цього кроку РФ риторика змінилася. Радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк зазначив, що можливість додаткового призову не відкидається й залежатиме від ситуації на фронті.

У грудні 2022 року в інтерв’ю The Economist Валерій Залужний звернув увагу на результативність російських мобілізаційних заходів, наголосивши, що РФ має значний резерв. Проте на той момент, за його словами, пріоритетом для ЗСУ залишалося отримання військової техніки, а не призов додаткових сотень тисяч людей.

1.3. Розширення критеріїв призову

Наприкінці 2022 року мобілізаційні заходи в Україні почали розширюватися. У листопаді очільник Житомирського ТЦК повідомив, що почали мобілізувати чоловіків без бойового досвіду, хоча пріоритет і далі надавався резервістам та учасникам АТО/ООС. Воєнний стан і загальна мобілізація регулярно продовжувалися, що свідчило про довгострокові оборонні потреби держави.

2. Інтенсифікація та зростання суспільної напруги (2023 рік)

2023 рік став періодом значного посилення мобілізаційних заходів, що призвело до загострення соціальної напруги. Методи роботи ТЦК та СП стали жорсткішими й помітнішими, а реакція суспільства — конфліктнішою.

2.1. Нові методи вручення повісток

На початку року ТЦК почали застосовувати нетрадиційні методи оповіщення. У січні 2023 року в Києві до вручення повісток залучили працівників комунальних служб. В Івано-Франківській області було видано «загальний наказ», що зобов’язував усіх військовозобов’язаних з’явитися до ТЦК. Правники оцінили такий підхід як сумнівний із правового погляду.

Одночасно з’явилися повідомлення про посилення мобілізації в окремих регіонах, зокрема на Закарпатті, що місцеві жителі пов’язували зі втратами 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади під Соледаром.

2.2. Наслідки для ринку праці та прояви спротиву

Інтенсивна мобілізація почала позначатися на економіці. У травні 2023 року представники бізнесу заявили про гострий дефіцит робочих кадрів. Зростання тиску з боку ТЦК призвело до випадків відкритого громадянського спротиву. У липні 2023 року на Закарпатті чоловік на знак протесту роздягнувся в автобусі ТЦК. У листопаді в Одесі перехожий втрутився й не дозволив працівникам ТЦК затримати іншого чоловіка.

2.3. Скандали та корупція в системі ТЦК

2023 рік позначився низкою скандалів, пов’язаних із корупцією та зловживаннями в системі ТЦК, що підривало довіру до мобілізації.

Інцидент Суть справи
Справа ексначальника Дніпропетровського облвійськкомату НАЗК виявило ознаки незаконного збагачення на суму майже 8,5 млн грн (серпень 2023).
Випадок у Тернопільському ТЦК Двоє працівників отримали підозру за побиття та незаконне позбавлення волі мобілізованих (жовтень 2023).
Справа командира роти охорони Івано-Франківського ТЦК Підозра у фіктивному зарахуванні на військову службу сімох футболістів, які не служили, але отримали 1,5 млн грн грошового забезпечення (жовтень 2023).

Проблеми набули міжнародного розголосу. У грудні 2023 року газета The New York Times опублікувала статтю, в якій описувалися жорсткі методи українських військкомів і системна корупція.

2.4. Законодавчі ініціативи щодо посилення мобілізації

Наприкінці 2023 року влада розпочала підготовку комплексного законопроєкту щодо посилення мобілізації. Серед обговорюваних пропозицій були розширення військового обліку жінок, скасування строкової служби та розширення повноважень ТЦК.

3. Реформа та ескалація конфліктів (2024–2025 роки)

Цей період ознаменувався зміною підходу до мобілізації. Держава перейшла від заохочення до суворіших примусових заходів, ухваливши новий закон про мобілізацію з метою систематизувати облік військовозобов’язаних.

3.1. Новий закон про мобілізацію: ключові нововведення

У квітні 2024 року було ухвалено новий закон про мобілізацію. Він набрав чинності 18 травня й запровадив низку змін:

Ключові законодавчі зміни (Закон № 3633-IX)

Нововведення Суть зміни Вплив
Оновлення даних Обов’язок оновити дані протягом 60 днів (ТЦК, ЦНАП, «Резерв+») Наповнення єдиного реєстру «Оберіг»
Санкції Обмеження права керування авто за рішенням суду Інструмент тиску на ухилянтів
Е-повістки Унормування оповіщення та електронного кабінету Спрощення процедури оповіщення
Демобілізація Вилучення норми про звільнення після 36 місяців служби Зростання напруги серед військових
Консульські послуги Призупинення послуг за кордоном без оновлення даних Стимулювання обліку (сумнівна ефективність щодо повернення)

Реакція суспільства й бізнесу була неоднозначною. Європейська бізнес-асоціація застерігала, що запропоновані норми можуть негативно вплинути на економіку.

3.2. Загострення протистояння: бусифікація та суспільний спротив

Ухвалення нового закону призвело до ескалації конфліктів: практика бусифікації набула масового характеру, а сам термін став загальновживаним.

  • Народний спротив: у лютому 2024 року в селі Космач Івано-Франківської області жінки вийшли на стихійний протест проти дій ТЦК. Подібні акції відбулися у Ворохті, Вінниці та Калуші.
  • Насильство: вуличні конфлікти дедалі частіше переростали у відкрите насильство. У Чернівецькій області чоловік напав на працівників ТЦК із сокирою. У Харкові працівники ТЦК побили цивільного. В Одесі сталася масова бійка між медиками швидкої допомоги та працівниками ТЦК.

3.3. Атаки на об’єкти ТЦК

Ескалація напруги вилилася в напади на працівників і будівлі ТЦК, особливо на початку 2025 року:

  • 1 лютого 2025 року: у Полтавській області було вбито військовослужбовця ТЦК. Того самого дня стався вибух у будівлі Рівненського обласного ТЦК.
  • Червень–липень 2025 року: будівлі ТЦК у кількох містах зазнали ударів БПЛА.

СБУ та Національна поліція заявили, що за диверсіями та підривами стоять спецслужби РФ, які вербують виконавців усередині країни.

3.4. Політична реакція та спроби реформування

На тлі кризи в листопаді 2024 року розгорнулася дискусія про необхідність реформування ТЦК. Народні депутати пропонували передати їхні функції цивільним органам. 8 квітня 2025 року Верховна Рада утворила Тимчасову слідчу комісію для розслідування порушень у діяльності ТЦК та ВЛК.

4. Системні проблеми та наслідки

Еволюція мобілізаційних заходів оголила низку системних проблем, що впливають на українське суспільство й обороноздатність.

4.1. Корупція як чинник ухилення

Корупція стала вагомим чинником, що дає змогу уникати мобілізації. «Тарифи» на ухилення зростали: якщо у 2023 році сума хабаря становила 5–6 тисяч доларів, то у 2024 році ціна нелегального виїзду за кордон або зняття з обліку сягала 20 тисяч доларів. Діяли різні схеми, зокрема визнання непридатним через ВЛК і фіктивне зарахування на службу.

4.2. Порушення прав людини

Інтенсифікація мобілізації супроводжувалася насильством і грубими порушеннями прав людини. Зафіксовано випадки смертей, самогубств і катувань у приміщеннях ТЦК, а також незаконне утримання й мобілізацію громадян із законним правом на відстрочку.

4.3. Соціальний розкол і падіння довіри

Жорсткі методи мобілізації та корупція призвели до поглиблення соціального розколу й падіння довіри до державних інституцій.

  • Проблема дезертирства та СЗЧ: за даними відкритих джерел, кількість випадків самовільного залишення частини значно зросла. Головними причинами називали недовіру до командування, неналежну підготовку та відсутність чітких строків служби.
  • Падіння суспільної довіри: висловлювання окремих посадовців про «толерантність суспільства до корупції» засвідчили глибокий розрив у поглядах на мобілізацію між владою та громадянами.

Висновки

Аналіз новинних повідомлень свідчить, що мобілізація в Україні пройшла три основні етапи: адаптивний (2022), інтенсивний (2023) і примусово-реформаторський (2024–2025). Держава змогла забезпечити поповнення Збройних сил, однак суспільна ціна обраних рішень виявилася високою. Застосовані методи призвели до падіння довіри до державних інституцій, розростання корупції та численних порушень прав людини.

Наприкінці 2024 — на початку 2025 року зберігалася низка нерозв’язаних проблем. Відсутність механізму демобілізації залишалася серйозним демотивувальним чинником. Гострою залишалася й дискусія про можливе подальше зниження мобілізаційного віку, на чому, за даними Reuters, наполягали окремі міжнародні партнери. Необхідність реформи системи ТЦК визнається вже на державному рівні. Від розв’язання цих проблем залежить не лише здатність держави поповнювати армію, а й довгострокова стійкість українського суспільства.