Проблеми мобілізації в Україні

I. Вступ: людський ресурс як критичний чинник

В умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації мобілізація залишається ключовим елементом національної оборони України. Однак, попри законодавчо закріплений статус загальної мобілізації, її реалізація стикається із системними труднощами, що впливають на стійкість держави у тривалій війні.

А. Парадокс загальної мобілізації

Україна опинилася в ситуації, коли висока суспільна мотивація перших місяців повномасштабної війни більше не компенсує проблем із військовим обліком, логістикою та довірою до інституцій. Це призводить до дефіциту особового складу на фронті. Водночас, за оцінками українського військового командування, мобілізація в РФ дала агресорові змогу накопичити значний резерв, що посилює тиск на українське керівництво, змушене переглядати масштаби й методи призову.

Ключова проблема полягає в чотирьох взаємопов’язаних системних дисфункціях наявної мобілізаційної моделі:

Системні дисфункції мобілізаційної моделі

Дисфункція Прояв Наслідок
Адміністративна Неактуальність реєстрів, вуличний призов Низька ефективність, конфлікти
Соціальна Криза довіри, відчуття несправедливості Спротив, ухилення, поляризація
Військова Відсутність ротації, виснаження СЗЧ, зниження боєздатності
Економічна Втрата кадрів, тіньовий ринок праці Падіння ВВП, демографічна криза

II. Адміністративні та правові проблеми: криза ТЦК та обліку

Система територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) виявилася не повністю готовою до викликів повномасштабної війни.

А. Неактуальність системи обліку

Основною адміністративною проблемою залишається неактуальність військового обліку. Ще у 2022 році міністр внутрішніх справ Денис Монастирський заявляв, що понад 3 мільйони громадян перебувають на обліку в ТЦК не за місцем фактичного проживання. Цей розрив, спричинений внутрішнім переміщенням і виїздом за кордон, унеможливив адресний і плановий призов.

Унаслідок цього «вулична» мобілізація стала одним із основних методів роботи ТЦК. Така практика є симптомом системної проблеми: ТЦК вдаються до вуличних рейдів, щоб установити фактичне місцеперебування чоловіків і поставити їх на облік. Водночас регіональні плани мобілізації нерідко зриваються: наприклад, у Полтавській області в окремі періоди виконання плану становило лише 13%.

Б. Правові колізії та повноваження ТЦК

Проведення мобілізації на місцях регулярно супроводжується порушеннями законодавства. Омбудсман Дмитро Лубінець неодноразово наголошував, що працівники ТЦК не мають законного права самостійно силоміць затримувати громадян — ці повноваження належать винятково поліції. Проте на практиці працівники ТЦК систематично вдаються до примусових затримань, що призводить до численних скарг і судових позовів.

В. Реформа 2024 року: цифровізація та обмеження

Новий закон про мобілізацію, ухвалений у квітні 2024 року, покликаний подолати адміністративну кризу шляхом посилення контролю та цифровізації, водночас запроваджуючи відчутні обмеження громадянських прав.

Із 18 травня 2024 року всі військовозобов’язані мусять мати при собі військово-облікові документи та пред’являти їх на вимогу представника ТЦК або поліцейського. Ключовим нововведенням стало наповнення єдиного державного реєстру «Оберіг», який акумулює великий масив персональних даних.

Для порушників правил обліку передбачено санкції: суд може тимчасово обмежити особу в праві керування транспортним засобом, а українці за кордоном втратили можливість оформити новий закордонний паспорт і отримати консульські послуги без оновлення військово-облікових даних.

III. Ерозія довіри та корупція

Проблеми мобілізації мають гострий етичний вимір, що стосується соціальної справедливості та довіри до державних інституцій.

А. Соціальний спротив

На тлі щоденних повідомлень про силові затримання чоловіків заяви вищого керівництва країни про те, що випадки примусової мобілізації є «поодинокими», викликають скепсис у суспільстві.

Опитування громадської думки засвідчують глибоку кризу довіри до органів призову: близько 60% респондентів негативно оцінюють роботу ТЦК. У низці регіонів спротив набував організованих форм: жінки перекривали автошляхи, перешкоджаючи роботі груп оповіщення.

Б. Корупція як соціальний фільтр

Корупція в системі призову дає змогу заможним верствам населення уникати військової служби, перекладаючи основний тягар війни на менш захищені групи та поглиблюючи соціальну нерівність.

Державне бюро розслідувань (ДБР) активно документує цей тіньовий ринок: станом на середину 2024 року розслідувалося понад 400 кримінальних проваджень.

Ціноутворення на тіньовому ринку ухилення (2023–2024)

Послуга Вартість (USD) Примітка
«Білий квиток» (фіктивна непридатність) $5 000–15 000 Залежить від регіону та складності діагнозу
Система «Шлях» (виїзд під виглядом водія) $3 000–5 000 Тимчасовий виїзд із неповерненням
Нелегальний перетин кордону («зеленка») $3 500–8 000 Послуги провідників поза пунктами пропуску
Фіктивний шлюб (багатодітна сім’я / інвалідність) $2 000–4 000 Створення формальної підстави для відстрочки
VIP-пакет (повний супровід «під ключ») до $22 000 Комплексне зняття з обліку та виїзд

В. Наслідки зловживань

Зловживання під час мобілізації призводять до трагічних наслідків. Зафіксовано численні випадки смерті військовозобов’язаних у приміщеннях ТЦК, під час затримання або транспортування. Крім того, повідомлялося про спроби зумовлювати планову госпіталізацію чоловіків наявністю довідки з ТЦК.

IV. Стратегічні проблеми: ротація, підготовка та СЗЧ

Хронічні вади мобілізаційної системи безпосередньо позначаються на боєздатності Збройних сил України, посилюючи виснаження досвідчених воїнів і знижуючи якість поповнення.

А. Криза безстрокової служби

Відсутність ротації та демобілізації військовослужбовців, які воюють від початку повномасштабного вторгнення, залишається гострим викликом. Із фінальної редакції закону про мобілізацію 2024 року вилучили норму про право на звільнення після 36 місяців служби, що стало джерелом деморалізації у військах. Відсутність чітких строків служби є однією з головних причин зростання кількості випадків самовільного залишення частини (СЗЧ).

Б. Недостатня підготовка новобранців

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець підтверджував випадки загибелі щойно мобілізованих громадян, яких відправляли на передову без належного вишколу. Страх швидко опинитися на лінії фронту без якісної підготовки є одним із головних чинників, що стимулюють ухилення.

В. Реформа ВЛК

Система військово-лікарських комісій (ВЛК) залишається однією з найбільш скомпрометованих ланок мобілізації. У квітні 2024 року було скасовано статус «обмежено придатний», а всіх громадян, які його мали, зобов’язали пройти повторну ВЛК. Прагнення держави максимізувати людський ресурс створило надмірне навантаження на медичну систему та призвело до масового призову людей із хронічними захворюваннями.

V. Економічні та демографічні наслідки

Мобілізаційний тиск відчутно підриває економічний фундамент України.

А. Дефіцит кадрів і тиск на бізнес

Інтенсивний призов і перехід працівників у «тінь» спричинили гострий кадровий дефіцит. За даними опитування Американської торговельної палати (ACC) в Україні, 81% компаній — членів асоціації відчувають безпосередній вплив мобілізації на свою діяльність. Бізнес вимагає від уряду прозорої та передбачуваної процедури бронювання фахівців.

Б. Схеми ухилення та втрата людського капіталу

Прагнення уникнути призову породило масові схеми ухилення, що призводять до втрати молодих та освічених громадян. Поширеною стала практика масового вступу чоловіків призовного віку до закладів вищої освіти й аспірантури задля отримання навчальної відстрочки; паралельно зберігається значний відтік населення через нелегальні канали.

VI. Висновки: виклики стійкості

Українська мобілізаційна система потребує не точкових змін, а комплексної перебудови суспільного договору.

Стратегічні пріоритети для відновлення стійкості

  1. Відновлення справедливості: жорстка протидія корупції та насильству в ТЦК і ВЛК як передумова легітимізації призову.
  2. Прозорість правил: чіткі строки служби та гарантована ротація задля збереження боєздатного ядра армії.
  3. Ефективний облік і рекрутинг: перехід від вуличних облав і примусової бусифікації до цифрового обліку та вмотивованого рекрутингу.

Без розв’язання цих фундаментальних питань мобілізаційна криза загрожує перерости у кризу державних інституцій.