Аналіз мобілізації 2025–2026

Контекст екзистенціальної та демографічної кризи

Станом на 2025 рік і впродовж 2026 року держава зіткнулася з безпрецедентним за масштабом викликом, що зачіпає основи її демографічної, соціальної та правової стійкості. На тлі затяжного збройного конфлікту високої інтенсивності, який виснажив кадрові резерви регулярної армії та перших хвиль добровольців, система комплектування збройних сил увійшла у фазу глибокої системної кризи. Ця криза характеризується не лише нестачею особового складу на лінії бойового зіткнення, а й фундаментальним розривом між потребами держави в людському ресурсі та готовністю суспільства цей ресурс надавати.

У спробах компенсувати нестачу військовослужбовців територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) перейшли до практики агресивного вуличного рекрутингу, що призвело до зростання кількості інцидентів із тяжкими травмами або летальними наслідками для мобілізованих цивільних осіб.

Для розуміння масштабу проблеми мобілізаційне насильство потрібно розглядати в ширшому макроекономічному та гуманітарному контексті. За даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (ММПЧУ), 2025 рік став найбільш смертоносним для цивільного населення від початку повномасштабної ескалації у 2022 році. Посилення інтенсивності бойових дій, масоване застосування далекобійної зброї та скоординовані удари по енергетичній інфраструктурі призвели до того, що лише у 2025 році підтверджені втрати серед цивільного населення становили 2 526 загиблих і 12 162 поранених — на 31% більше, ніж роком раніше.

Зокрема, у жовтні 2025 року рівень втрат залишався критично високим: загинули щонайменше 148 мирних жителів. Поки міжнародна спільнота та правозахисні організації традиційно зосереджують увагу на жертвах зовнішніх атак і воєнних злочинах щодо військовополонених — включно із загибеллю щонайменше 169 українських військовослужбовців у російському полоні та ухваленням понад 120 незаконних вироків із тривалими строками ув’язнення, — внутрішнє структурне насильство з боку державних органів рекрутингу тривалий час залишалося у сліпій зоні офіційного моніторингу. Водночас, як констатують у ММПЧУ, у країні спостерігається послідовне погіршення ситуації із захистом прав цивільного населення за всіма напрямами.

Цей звіт аналізує задокументовані випадки загибелі українських громадян унаслідок взаємодії з ТЦК за період 2025–2026 років. В умовах, коли офіційні органи влади, відомчі пресслужби та правоохоронні структури схильні згладжувати ці факти, кваліфікуючи їх як нещасні випадки або наслідки раптового загострення хронічних захворювань, опорою для дослідження слугують дані незалежних медіа, розслідування правозахисників, матеріали адвокатських запитів і цифрові сліди в соціальних мережах. Дослідження висвітлює суперечності між державними антикризовими наративами та зафіксованою реальністю, розглядає механізми приховування доказів та аналізує вторинні соціальні наслідки деградації правових механізмів комплектування.

Макроконтекст кадрового дефіциту та правова трансформація системи

Каталізатором сплеску насильства на вулицях українських міст у 2025–2026 роках стала сувора математика війни на виснаження. За аналітичними даними Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), конфлікт перейшов у фазу безпрецедентних втрат. Від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році російські сили зазнали втрат, які оцінюються майже в 1,2 мільйона осіб (убитими та пораненими), що є абсолютним рекордом для будь-якої великої держави із часів Другої світової війни. За умови збереження поточних темпів бойових дій сукупні втрати обох сторін могли сягнути 2 мільйонів осіб до весни 2026 року. Логіка війни на виснаження вимагає безперервного припливу свіжих сил для утримання фронту, який у 2025 році характеризувався повільним, але невпинним просуванням російських військ (від 15 до 70 метрів на добу під час найінтенсивніших наступів).

На тлі постійних повідомлень про загибель військовослужбовців, як-от зафіксовані в жовтні 2025 року втрати досвідчених бійців (Борис Драч, Федір Матяш, Микола Яцишинець, Євген Кульбікаєв, Анатолій Трушин), підрозділи Збройних сил України зіткнулися з критичним недоукомплектуванням. Цей кадровий дефіцит поглиблюється епідемією самовільного залишення частин (СЗЧ) і дезертирства. Статистика, оприлюднена на початку 2025 року, свідчить про гостру кризу внутрішньої дисципліни та морального духу: лише за перші місяці року було відкрито понад 110 000 нових розслідувань за фактами СЗЧ, що становило понад половину від усіх подібних проваджень (понад 200 000) від початку повномасштабного вторгнення. Загальна кількість справ про дезертирство перевищила 50 000.

Індикатори демографічної та кадрової кризи (станом на 2025 рік) Кількісна оцінка / статус
Оцінка сукупних втрат РФ (CSIS) Близько 1,2 млн осіб
Прогноз сукупних втрат обох сторін до весни 2026 р. До 2 млн осіб
Провадження щодо самовільного залишення частини (СЗЧ) від початку вторгнення Понад 200 000 (із них понад 110 000 лише на початку 2025 р.)
Кримінальні провадження за фактом дезертирства Понад 50 000
Кількість чоловіків, які незаконно залишили країну (оцінка на 2024 р.) Не менше 45 000
Потенційний мобілізаційний резерв поза лавами ЗСУ Близько 4,35 млн чоловіків

У відповідь на цю екзистенціальну загрозу держава ініціювала радикальне посилення мобілізаційного законодавства. Закон про мобілізацію, ухвалений у квітні 2024 року, який набрав повної чинності після завершення 60-денного перехідного періоду 16 липня 2024 року, докорінно переформатував правила взаємодії громадянина та держави. Мінімальний вік призову за мобілізацією було знижено з 27 до 25 років (із можливістю залучення осіб віком 18–24 роки в низці спеціальних випадків), а статус «обмежено придатний» було повністю скасовано, через що сотні тисяч людей із хронічними захворюваннями зобов’язали проходити повторні військово-лікарські комісії (ВЛК). Хоча Міністерство оборони відзвітувало про те, що близько 4 мільйонів громадян оновили свої дані (переважно через державний застосунок «Резерв+»), у країні залишалося приблизно 4,35 мільйона чоловіків мобілізаційного віку поза лавами армії.

Законодавець передбачив суворі санкції за ухилення: суттєво збільшені штрафи, обмеження права керування транспортними засобами, відмову в консульських послугах за кордоном і — що найважливіше — легалізацію надсилання повісток поштою. Повістка стала вважатися юридично врученою навіть без особистого підпису адресата. Особи, які проігнорували ці вимоги, автоматично оголошувалися в розшук, що дало працівникам правоохоронних органів і ТЦК формальні підстави затримувати практично будь-якого чоловіка призовного віку на вулиці.

Однак критики закону, зокрема голова парламентського комітету з питань національної безпеки Роман Костенко, неодноразово вказували на його фундаментальну ваду: закон зосереджений на механізмах примусу, але залишає нерозв’язаними питання демобілізації та ротації підрозділів із передової. У суспільному сприйнятті це перетворило службу в армії на «квиток в один кінець» і стало одним із головних чинників ухилення та спротиву.

Феномен бусифікації та трансформація рекрутингових практик

Розрив між жорсткими планами Міністерства оборони й низькою готовністю частини громадян мобілізуватися призвів до радикалізації методів рекрутингу. ТЦК відійшли від розсилання повісток за адресами реєстрації, оскільки чимало військовозобов’язаних перестали мешкати за місцем прописки, і перейшли до так званої «дикої мобілізації». Цей процес характеризується облавами, перекриттям вулиць, установленням мобільних блокпостів і примусовим затриманням чоловіків у публічних місцях, звідки їх саджають у мікроавтобуси (що й дістало назву бусифікації) для негайного доставлення до пунктів збору.

У 2025 році ці практики стали особливо демонстративними. Працівники ТЦК почали системно перевіряти місця дозвілля й масового скупчення людей, прагнучи зруйнувати ілюзію «нормального життя» в тилу. Знаковим інцидентом став рейд 11 жовтня 2025 року в Києві, коли після концерту рок-гурту «Океан Ельзи» біля Палацу спорту працівники ТЦК за підтримки поліції влаштували масову перевірку документів. Відеокадри, на яких військові волочать по асфальту чоловіка в цивільному одязі, що пручається й кричить, під скандування натовпу «Ганьба!», дістали широкий резонанс в українських і міжнародних медіа. Подібні облави фіксувалися на престижних курортах і навіть під час весільних урочистостей у центрі Львова.

Ця динаміка оголила глибокий соціальний розкол. Як охарактеризував ситуацію народний депутат Олексій Гончаренко, в українському суспільстві утворилася «вибухонебезпечна суміш». З одного боку — рекрутери, чимало з яких є ветеранами бойових дій, які зазнали поранень, були переведені з передової та поховали своїх побратимів. Їхній психологічний стан часто обтяжений посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) і гострим відчуттям несправедливості щодо тих, хто залишився в тилу. З іншого боку — цивільні громадяни, які розцінюють методи ТЦК як незаконні викрадення і скаржаться, що працівники ТЦК забирають людей без розбору, фактично відправляючи непідготовлених і хворих на загибель.

Зіткнення окопної реальності та тилового цивільного життя стало поживним середовищем для безконтрольного насильства. Ветеран війни та правник Олег Симороз заявив, що такі агресивні підходи завдали серйозної шкоди мобілізаційній кампанії та дискредитували саму ідею військової служби.

Типологія та аналіз випадків летальних наслідків

Детальний аналіз задокументованих інцидентів зі смертельними наслідками дає змогу систематизувати їх у межах трьох основних категорій. Кожна з них ілюструє специфічний збій у державній системі захисту прав людини та демонструє характерні механізми інституційного приховування.

Типологія летальних наслідків Характеристика проблеми Приклади задокументованих випадків Офіційна позиція держави
Категорія I: пряме фізичне насильство Застосування непропорційної фізичної сили під час затримання на вулиці або побиття безпосередньо в приміщеннях ТЦК, що призводить до травм, несумісних із життям. Справа Романа Сопіна (Київ, жовтень 2025); вбивство в Сумському ТЦК (квітень 2025); смерть під час затримання в Одесі (квітень 2025). Заперечення насильства, посилання на випадкові падіння, непритомність або раптову зупинку серця.
Категорія II: медична недбалість ВЛК Формальне проходження медкомісії, ігнорування критичних анамнезів, незаконний примус до проходження ВЛК осіб у стані гострого стресу. Інцидент у Чернівцях (лютий 2025); прецедент Сергія К. (Звягель, 2024); справа на Закарпатті (липень 2025). Перекладання провини на самих померлих (приховані хвороби, тромбоемболія, зловживання алкоголем).
Категорія III: інституційна деградація навчальних центрів Загибель мобілізованих у центрах підготовки внаслідок незаконного утримання, антисанітарії, надмірних навантажень і ненадання медичної допомоги. Справа Олексія Чорного (кінець 2025 — початок 2026, Виноградів / Закарпаття). Кваліфікація смерті як природної причини або нещасного випадку без оцінки незаконності самого призову.

Категорія I: пряме насильство та механізм кругової поруки

Найтяжчими проявами структурного насильства є випадки прямого фізичного впливу на громадян, коли травми мають виразний кримінальний характер. Знаковою справою 2025 року стала загибель 43-річного киянина Романа Сопіна.

Хронологія цього інциденту демонструє механізм взаємодії ТЦК і правоохоронної системи, за якого захист відомчої репутації бере гору над вимогою відповідальності. 18 жовтня 2025 року Сопін зазнав силової бусифікації на одній із вулиць Подільського району Києва. Опинившись у приміщенні ТЦК, він устиг зателефонувати матері й попросив передати йому змінний одяг, готівку та контактні лінзи, що свідчило про притомний і стабільний стан. Проте вже наступного дня, 19 жовтня, його екстрено госпіталізували з будівлі ТЦК у стані коми з тяжкими травмами голови. 23 жовтня 2025 року Роман Сопін помер у реанімації.

Реакція районної військової адміністрації та Національної поліції відбувалася за типовим сценарієм кризової комунікації. Військові посадовці оперативно оприлюднили заяву про те, що Сопін нібито раптово знепритомнів і вдарився головою об тверду підлогу Подільського ТЦК. Для переконливості заявляли про наявність близько десятка свідків цього «випадкового падіння». Ба більше, працівники поліції, які прибули на місце події, одразу почали просувати гіпотезу про раптовий напад епілепсії.

Цю версію спростували родичі загиблого та висновки судово-медичного дослідження. Адвокат родини Олександр Протас оприлюднив лікарське свідоцтво про смерть, у якому причиною загибелі зазначено тупу травму голови, масивний крововилив у мозок, множинні переломи кісток черепа та закриту черепно-мозкову травму. Захист аргументовано вказав, що падіння з висоти власного зросту вкрай рідко призводить до ушкоджень такої руйнівної сили: за словами Протаса, характер травм свідчив про «потужний, професійний удар», завданий людиною з навичками рукопашного бою.

Родина загиблого також категорично спростувала будь-яку схильність Сопіна до непритомності чи епілепсії в анамнезі. Мати загиблого, Лариса Сопіна, у публічних зверненнях охарактеризувала дії поліції як «абсолютно цинічно байдужі», наголосивши, що жоден посадовець навіть не спробував зв’язатися з родиною, а слідство було спрямоване на приховування доказів. Попри офіційні заперечення київської поліції та військового командування, смерть Романа Сопіна викликала хвилю загальнонаціонального обурення.

Якщо в Києві силовики намагалися подати смерть як нещасний випадок, то в низці інших регіонів насильство заперечити було неможливо. Наприкінці квітня 2025 року на Сумщині вибухнув скандал, коли безпосередньо на території місцевого ТЦК військовослужбовець до смерті побив мобілізованого чоловіка. Вагомість доказів змусила слідство взяти військового під варту, однак кваліфікація злочину як «убивства через необережність» викликала гостру критику правозахисників, оскільки вона мінімізує відповідальність за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень цивільній особі на режимному об’єкті.

Ще один резонансний інцидент стався 4 квітня 2025 року в Одесі. Примусове оповіщення переросло в жорстке затримання чоловіка посеред жвавої міської вулиці. Під час силового контакту з працівниками ТЦК чоловік знепритомнів і помер до прибуття швидкої допомоги. Записи з камер спостереження та смартфонів очевидців зафіксували промовисту деталь: поки постраждалий лежав на асфальті, реанімувати його намагалися випадкові перехожі, тоді як ініціатори затримання відсторонилися від події та не надавали домедичної допомоги. Громадська організація «Антикорупційний фронт» та правозахисники розцінили цей випадок як прямий наслідок безконтрольного застосування сили без жодного врахування стану здоров’я людини. Мережеве обурення, що здійнялося після публікації відео, засвідчило переконання значної частини суспільства в тому, що на тлі безкарності ТЦК перетворилися на джерело небезпеки для громадян.

Категорія II: каральна медицина та дисфункція військово-лікарських комісій

Другий усталений патерн летальних випадків пов’язаний із функціонуванням військово-лікарських комісій. Скасування статусу «обмежено придатний» перетворило ВЛК на конвеєр із легалізації відправлення у війська людей із тяжкими хронічними захворюваннями. Лікарі комісій під колосальним адміністративним тиском військкомів систематично ігнорують медичні картки, результати незалежних обстежень і скарги доставлених громадян.

Показовим прикладом такої недбалості став інцидент у Чернівцях 7 лютого 2025 року. Того дня спільний патруль ТЦК і Національної поліції затримав на вулиці 32-річного чоловіка, який нібито перебував у розшуку за порушення правил обліку, і доставив його до обласного збірного пункту для негайного проходження ВЛК. Згідно з офіційним повідомленням Буковинського ТЦК, під час попередньої розмови чоловік перебував у стабільному стані й не скаржився на здоров’я, однак безпосередньо під час проходження медкомісії його стан різко погіршився, він знепритомнів і, попри реанімаційні заходи бригади швидкої допомоги, помер.

Примітною є юридична кваліфікація події: поліція Чернівецької області внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за ст. 115 КК України («умисне вбивство»), але супроводила провадження офіційною приміткою «природна смерть». Цей процесуальний прийом формально виконує вимогу щодо реєстрації смерті поза медичним закладом, але наперед зумовлює закриття справи за відсутністю складу злочину, виводячи з-під удару лікарів ВЛК і посадовців ТЦК.

Практика списування загибелі мобілізованих на їхні власні недуги сформувалася ще у 2024 році — показовим прецедентом стала смерть Сергія К. у Звягельському районному ТЦК Житомирської області. Чоловіка доставили до військкомату 28 травня 2024 року для проходження ВЛК; наступного ранку в нього стався тяжкий напад, а 2 червня він помер у лікарні, не приходячи до тями. Житомирський обласний ТЦК оперативно просунув версію, яка згодом стала шаблонною: чоловік нібито зловживав алкоголем упродовж кількох днів до затримання, що спровокувало епілептичний статус. Ба більше, тілесні ушкодження на його тілі слідчо-оперативна група кваліфікувала як «самокалічення» під час судом, відкинувши версію стороннього насильства. Через понад рік поліція спробувала застосувати той самий сценарій у справі Романа Сопіна в Києві.

Міжнародного виміру проблема набула в липні 2025 року після загибелі жителя Закарпатської області угорського походження. Смерть чоловіка після затримання рекрутерами спричинила дипломатичну кризу: МЗС Угорщини офіційно викликало посла України для надання пояснень через повідомлення про побиття мобілізованого працівниками ТЦК. Командування Сухопутних військ ЗСУ в заяві від 10 липня 2025 року відкинуло звинувачення в катуваннях і примусовій мобілізації, пославшись на попередні висновки судмедекспертизи про тромбоемболію легеневої артерії. Однак сам факт дипломатичних демаршів із боку держав — членів Європейського Союзу засвідчив, що внутрішні практики мобілізації почали завдавати прямої шкоди зовнішньополітичним інтересам України.

Категорія III: інституційна деградація навчальних центрів

Навіть якщо незаконно затриманому громадянинові вдається пережити перебування у стінах ТЦК і конвеєрну ВЛК, його життя опиняється під загрозою на наступному етапі — у навчальних центрах. Згідно з оглядами західних аналітиків, зокрема країновою довідкою уряду Великої Британії, система підготовки новобранців в Україні спирається на кілька великих навчальних центрів, які хронічно переповнені й не забезпечують належних побутових та медичних умов. Потрапляння в таке середовище людей із проігнорованими медичними протипоказаннями регулярно обертається трагедіями.

Показовим прикладом дисфункції системи на всіх рівнях — від незаконного затримання до смерті в навчальному центрі — стала справа Олексія Чорного наприкінці 2025 — на початку 2026 року. Чорний був студентом денної форми навчання й мав чинну відстрочку від призову. Попри це, представники Берегівського районного ТЦК (у місті Виноградів на Закарпатті) проігнорували його правовий статус, примусово мобілізували його, провели через фіктивну ВЛК і відправили до навчального центру.

Правоохоронна та судова системи виявилися надто повільними, щоб урятувати йому життя. 24 грудня 2025 року суд ухвалив однозначне рішення: мобілізація Олексія Чорного була незаконною. Суд установив, що його відстрочка ніколи не скасовувалася, а представники ТЦК під час судових засідань не змогли надати жодного документа на виправдання своїх дій. Суд скасував накази про призов і зарахування до військової частини, однак це рішення було посмертним — на той момент Олексій Чорний уже помер на території навчального центру.

Правозахисники наголошують, що першопричиною смерті стало ненадання своєчасної медичної допомоги в умовах незаконного утримання. Очільниця громадської організації Лариса Криворучко подала заяви про вчинення кримінального правопорушення до Державного бюро розслідувань (ДБР), Служби безпеки України (СБУ) та Національної поліції, вимагаючи кримінального переслідування посадовців ТЦК, чиї підписи під незаконними наказами призвели до смерті людини.

Вторинні наслідки: тіньова економіка ухилення та насильство у відповідь

Страх перед фізичним примусом із боку ТЦК спровокував криміналізацію шляхів виїзду з країни. Рятуючись від примусової мобілізації, тисячі чоловіків звертаються до послуг транснаціональних мереж незаконного переправлення: у 2024–2025 роках вартість нелегального перетину кордону з Румунією та іншими сусідніми державами зросла до $15 000 з людини.

Ця тіньова індустрія породжує власні жертви. Щоб оминути багаторівневі системи охорони кордону, які охоплюють дрони з тепловізорами, фотопастки та загородження з колючим дротом, переправники ведуть утікачів смертельно небезпечними маршрутами. Десятки чоловіків гинуть у крижаних водах Тиси або зриваються зі скель у Карпатах. Організатори схем дедалі частіше залучають як провідників місцевих неповнолітніх підлітків, які через вік не підлягають кримінальній відповідальності за незаконне переправлення осіб через державний кордон. Тих, кого затримують під час спроби втечі, зазвичай доставляють просто до найближчих ТЦК, і коло замикається.

Ще одним тривожним симптомом інституційної кризи стало зростання насильства у відповідь щодо працівників ТЦК. Доведені до відчаю громадяни дедалі частіше сприймають групи оповіщення не як представників законної влади, а як фізичну загрозу. Показовим у цьому сенсі став інцидент у Львові в грудні 2025 року: за повідомленням Офісу Генерального прокурора, під час нападу загинув військовослужбовець місцевого ТЦК, ветеран АТО; підозрюваного затримали 4 грудня. Державне структурне насильство породжує жорсткий вуличний опір, розколюючи травмоване війною суспільство зсередини.

Інформаційне протиборство та експлуатація кризи

Випадки насильства та смертей у ТЦК безпосередньо б’ють і по інформаційній безпеці держави в умовах гібридної війни. Відеозаписи силових затримань миттєво тиражуються в Telegram та інших соцмережах, деморалізуючи населення. Як слушно зазначають аналітики українського Центру протидії дезінформації, російські державні медіа, спецслужби та пропагандистські ресурси системно використовують візуальний контент конфліктів із ТЦК у своїх інформаційно-психологічних операціях (ІПСО), просуваючи тезу про війну «до останнього українця». Парадокс полягає в тому, що для підриву довіри до державних інституцій російській пропаганді часто навіть не потрібно фабрикувати фейки — достатньо транслювати реальні кадри вуличних облав із відповідними коментарями.

Задля аналітичної об’єктивності варто зазначити, що репресивні методи комплектування та приховування втрат притаманні й державі-агресору. У Російській Федерації, яка навесні 2025 року оголосила наймасштабніший призов на строкову службу (160 000 осіб віком 18–30 років) на тлі розширення чисельності армії, так само фіксуються облави на призовників і випадки загибелі строковиків до потрапляння на фронт або у прикордонних регіонах (як-от історія 22-річного Амана Малишева з Якутії, який загинув у Брянській області попри обіцянки не залучати строковиків до бойових дій). Проте для України, яка декларує відданість європейським цінностям і демократичним стандартам прав людини, віддзеркалення авторитарних практик противника є не просто репутаційною втратою, а поразкою у війні сенсів.

Висновок

Аналіз емпіричних даних за 2025–2026 роки — матеріалів незалежних журналістських розслідувань, правозахисних звітів і судових рішень — підводить до невтішного висновку. Випадки загибелі цивільних громадян під час примусової мобілізації — чи то внаслідок побиття у стінах ТЦК, медичної недбалості ВЛК, чи через ненадання допомоги в переповнених навчальних центрах — більше не можна розглядати як статистичну похибку або поодинокі ексцеси виконавців. Ці події складаються у чіткий патерн інституційної деградації та засвідчують глибоку системну кризу мобілізаційної моделі.

Смерті Романа Сопіна в Подільському районі Києва, незаконно мобілізованого студента Олексія Чорного на Закарпатті, а також жертви свавілля в Сумах, Чернівцях та Одесі оголили прірву між конституційними нормами та реальною практикою правозастосування. Жорсткі мобілізаційні квоти в поєднанні з неформальним імунітетом перетворили ТЦК із облікових органів на каральні структури, а конвеєрні рішення ВЛК і шаблонна поліцейська практика підміни кримінальних причин смерті сумнівними діагнозами («непритомність», «епілепсія», «самокалічення») закріпили внутрішньовідомчу кругову поруку.

Подальше застосування методів безконтрольної бусифікації в умовах ігнорування презумпції невинуватості та базових прав людини підриває національну безпеку України. Стрімке зростання кількості проваджень щодо СЗЧ та дезертирства, кримінальна індустрія нелегального переправлення через кордон, дипломатичні скандали із сусідніми державами ЄС і спалахи насильства у відповідь проти працівників ТЦК є прямими наслідками цієї політики. Без негайного реформування рекрутингу, відновлення реальної незалежності ВЛК і невідворотного кримінального покарання посадовців ТЦК та поліції, винних у перевищенні повноважень і загибелі людей, кількість жертв примусової мобілізації зростатиме, поглиблюючи суспільний розкол і виснажуючи демографічний потенціал країни.

Джерела

  1. Russia’s Grinding War in Ukraine — CSIS https://www.csis.org/analysis/russias-grinding-war-ukraine
  2. Ukrainian conscription crisis — Wikipedia https://en.wikipedia.org/wiki/Ukrainian_conscription_crisis
  3. 2025 deadliest year for civilians in Ukraine since 2022, UN human rights monitors find https://ukraine.ohchr.org/en/2025-deadliest-year-for-civilians-in-Ukraine-since-2022-UN-human-rights-monitors-find
  4. 2025 deadliest year for civilians in Ukraine since 2022, UN human rights monitors find https://ukraine.un.org/en/308241-2025-deadliest-year-civilians-ukraine-2022-un-human-rights-monitors-find
  5. Four years since the full-scale invasion of Ukraine: Key facts and findings, February 2026 https://reliefweb.int/report/ukraine/four-years-full-scale-invasion-ukraine-key-facts-and-findings-february-2026
  6. Protection of Civilians in Armed Conflict — October 2025 | UN Human Rights Monitoring Mission in Ukraine https://ukraine.ohchr.org/en/Protection-of-Civilians-in-Armed-Conflict-October-2025
  7. World Report 2025: Ukraine — Human Rights Watch https://www.hrw.org/world-report/2025/country-chapters/ukraine
  8. Civilian Harm and Rights Violations Intensify in Ukraine Four Years After Invasion, UN Human Rights Monitors Say https://ukraine.un.org/en/310297-civilian-harm-and-rights-violations-intensify-ukraine-four-years-after-invasion-un-human
  9. Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (жовтень 2025) https://uk.wikipedia.org/wiki/Втрати_силових_структур_внаслідок_російського_вторгнення_в_Україну_(жовтень_2025)
  10. A Violent Death Casts a Stark Spotlight on Ukraine’s Military Recruitment https://www.rferl.org/a/kyiv-conscription-death-sopin-questions-military-recruitment/33577229.html
  11. Country policy and information note: military service, Ukraine, September 2025 https://www.gov.uk/government/publications/ukraine-country-policy-and-information-notes/country-policy-and-information-note-military-service-ukraine-june-2022-accessible
  12. У Чернівцях чоловік помер у ТЦК — Korrespondent.net https://ua.korrespondent.net/ukraine/4754109-u-chernivtsiakh-cholovik-pomer-v-ttsk
  13. Вбивство у Сумському ТЦК: триває суд — Суспільне Суми https://suspilne.media/sumy/1006267-a-skoduu-pro-ce-obvinuvacenogo-u-vbivstvi-cerez-neobereznist-v-sumskomu-tck-vzali-pid-vartu/
  14. Смерть під час затримання працівниками ТЦК в Одесі — Антикорупційний фронт https://www.anticor.foundation/novyny/16909/
  15. У Чернівецькому ТЦК розповіли деталі смерті молодого чоловіка — Чернівецький промінь https://promin.cv.ua/2025/02/07/u-chernivetskomu-ttsk-rozpovily-detali-smerti-molodoho-cholovika-na-zdorovia-skarh-ne-bulo.html
  16. У Житомирському ТЦК чоловіку стало зле і він помер — Новинарня https://novynarnia.com/2024/06/05/u-zhytomyrskomu-tczk/
  17. На Житомирщині чоловік помер після відвідин ТЦК: деталі — ПравдаТУТ NEWS https://pravdatutnews.com/society/2024/06/05/42686-na-zhytomyrshchyni-cholovik-pomer-pislya-vidvidyn-tck-detali
  18. Посла України викликали до МЗС Угорщини через смерть мешканця Закарпаття — Суспільне https://suspilne.media/1063431-posla-ukraini-viklikali-v-mzs-ugorsini-cerez-smert-meskanca-zakarpatta-akogo-nibito-pobili-pracivniki-tck/
  19. Смерть мобілізованого студента: дії ТЦК на Закарпатті визнали незаконними https://www.ukr.net/news/details/criminal/116145854.html
  20. ОГП: у Львові загинув військовий ТЦК, ветеран АТО. Підозрюваного в нападі затримали — Радіо Свобода https://www.radiosvoboda.org/a/news-tck-napad-lviv/33612715.html
  21. Russia’s largest military call-up whips up fear among young men https://www.aljazeera.com/news/2025/4/16/russias-largest-military-call-up-whips-up-fear-among-young-men
  22. In Russia’s Sakha, a Fallen Conscript’s Family Searches for Justice on the State’s Terms https://www.themoscowtimes.com/2025/05/23/in-russias-sakha-a-fallen-conscripts-family-searches-for-justice-on-the-states-terms-a89195